Страждати, чи бути закоханим у сам факт страждання?
"Якщо я приречений, то приречений не тільки на смерть, а й на спротив до самої смерті".
Кафка немов жив у двох світах. Перший це реальний світ, де він працює офісним клерком. Світ де він знайомиться з іншими людьми, пише свої твори і подекуди веселиться. Інший світ у його щоденниках. Там він нещасливий і пригнічений, усе йому не миле і полегшенням буде смерть. Що він і з часом отримав.
Страждання і ще раз страждання. Саме таке почуття Кафка плекав усе своє життя. В своїх щоденниках він розказує, що його усе життя переслідує безсоння і мігрені. Але він насправді ніколи не боровся з ними. Після декількох днів без сну Кафка був роздратованим і переляканим. Йому ввижалися різні химерні сновидіння, а бідна голова творила різного роду дивацькі фантазії. Головний біль не проходив, але Франц продовжував знущатися над собою. Адже в стражданнях творяться великі діяння.
Не заперечуємо того факту, що він хворів. Але не варто не брати до уваги слова самого Кафки: "Безсоння нерозривно пов'язане з творчим процесом". Він цілком і повністю усвідомлював свої дії, коли не намагався серйозно взятися за лікування свого безсоння. А навпаки, все більше і більше відсторонювався від цього світу. Зі своїм головним болем і його наслідками.
Окрім мігрені і безсоння Кафка мав ще й інші хвороби. Він був страшенно худий, неприродньо худий, при своєму рості важив всього на всього 55 кілограм. Страхітлива картина. Кафка сам це розумів і відчував відразу до свого тіла.
Звичайно, він хотів позбутися своїх недуг. Але робив це в досить дивний спосіб.
Наприклад, коли йому пропонували випити заспокійливі таблетки від безсоння, він
знаходив тисячу і одну причину чому цього не варто робити. Натомість кожного
дня займався легенькою гімнастикою і пив непастеризоване коров'яче молоко. Ці методи
були, м'яко кажучи, не дуже дієвими. Але Кафка вірив, що так полегшить свій
стан. Помер він від туберкульозу в страшних муках. Хвороба мучила його чотири
роки і таки перемогла, змученого і душею, і тілом