Боротьба з самотністю
"Уся справа в миттєвості. Вона визначає життя".
Він завжди почував себе самотнім. Усе своє життя. Тому відчайдушно шукав когось, хто б міг відігнати, або ж притупити почуття самотності. І шукав він таку людину серед жінок.
Мовчазний, худий і сумний Кафка, як на диво, все ж таки подобався жінкам. Що саме вони знайшли в ньому, важко сказати. Можливо він зачаровував їх своєї дитячою сором'язливістю, або ж причиною став його інтелект. Адже Кафка був явно не дурною людиною. Причини ми не знаємо і справді це не є головним. А головне те, що жінкам він подобався. І вони були навіть готові одружитися з ним.
З 1912 по 1917 рік у нього були любовні стосунки з Феліцією Багер. Він двічі їй пропонував одружитися, і двічі сам розривав заручини. Причини розриву не відомі. Так само незрозуміла поведінка самого письменника. Він так відчайдушно бажав втекти від самотності, і от йому випала така можливість і Кафка в останній момент відмовляється. Можливо він створив в уяві собі жінку, якої насправді не існувало. Або ж Франц Кафка так увійшов в образ страждальника, що будь -яке втручання приносило йому відчуття невимовного страху. Адже одруження могло б негативно вплинути на його творчий процес.
Юлія Вохрицек була ще однією нареченою, котрій не судилося стати дружиною Франца Кафки. Він знову розриває заручини. Без будь- яких пояснень і причин. В ньому боролися дві особистості, одна бажала щастя, а інша вважала, що і так усе прекрасно.
Були ще дві жінки в житті Кафки. Це Дора Дімант і Мілена Есенська. Якщо перша була його останньою надією відчути душевний спокій і відпустити усі тривоги, то Мілена була останнім джерелом натхнення. Мілена Есенська досить експресивна і неврівноважена особистість. Мала дивну вдачу і погані звички. Але вона перекладала твори письменника чеською мовою. І ,звичайно ж, любила витрачати гроші. І, в першу чергу, не свої гроші.
В Празі, де Кафка прожив майже усе своє життя, було досить міцне літературне товариство. Там кожен бажаючий міг ділитися своїми творами, а також слухати інших. Тобто, таке товариство спонукало до жвавого обговорення і вивчення нових речей в літературі. Якщо тебе не сприймав читач, то саме тут, можна було поділитися своїми переживаннями з друзями по літературі. Такий собі рятівний острівець однодумців. І хоча Кафка був замкнутою людиною, але і не останньою в цьому товаристві.
Окремої розмови заслуговує його друг Макс Брод. Саме початок дружби з ним, для Кафки став початком періоду розваг і вечірок. Можливо не таких помпезних, як описує, наприклад, Фіцджеральд, але все ж таки вечірок. А це символізує вихід в світ, спілкування і веселість. Хотів цього Кафка, чи ні, але такий період в його житті був.
Брод - екстраверт, Кафка - інтроверт. На перший погляд, може здатися, що вони повна протилежність один одному. Але це не так. Починаючи від національності і походження, закінчуючи зацікавленістю літературою, вони були схожі. Звичайно це не одна і та сама людина, але схожість в їхніх поглядах присутня.
Кафка опублікував чотири збірки - "Споглядання", "Сільський доктор", "Покарання" і "Голодар". Усі інші твори були опубліковані після його смерті. Серед них три романи, декілька новел, два щоденника і три листи. Це усе що є у шанувальників Кафки. Мало? Можливо. Достатньо, щоб зрозуміти письменника? Достатньо, що б нічого не зрозуміти.
Так, твори Кафки це своєрідний абсурд. Хоча різні критики і письменники як, колись так і зараз, стараються зрозуміти, що ж хотів сказати нам, своїм дорогим читачам, Кафка. А нічогісінько він не хотів нам сказати. Бо не писав він для читача. Усі його твори були своєрідним потоком власних думок про власне життя. Про усі переживання і страждання. Він писав для ...а хто його знає для кого він писав. Цей Кафка один з найтаємничіших письменників ХХ століття.
Його три романи - "Процес", "Замок" і "Америка" дуже-дуже дивні твори. Важко осягнути потік думок автора. А ще важче вловити ось цю нитку розуміння, для чого взагалі це пишеться. Що цим усім автор хоче сказати?
Для тих, хто тільки починає знайомитись з творчістю автора є одна страждаємо від самотності і нерозуміння людей. Тільки Кафка свої переживання виніс на папір. порада - не намагайтеся хоч якось розуміти для чого це писалося. Просто читайте. І ви отримаєте задоволення від, на перший погляд, безглуздого тексту. Усе про що пише Кафка, також присутнє в нашій голові. Усі ми Так йому було легше сприймати дійсність.
Психологи кажуть, що усі наші комплекси беруть свій початок з дитинства. Читаючи біографію Кафки, розумієш, що тут вони праві на всі 100 %.
Батько Кафки відзначався досить важким характером. Герман Кафка зростав в поганих умовах, його дитячі спогади - це голод, холод і бідність. Він цього не тільки не забув, а й переніс свої страждання на уже власних дітей, докоряючи їм їхнім нерозумінням такого становище. І хіба вони, маленькі діти, котрі зростали в теплі, достатку і, явно, не в бідності, могли зрозуміти його. Свої дитячі страждання він не зміг пробачити власним дітям.
Франц Кафка страждав від характеру і вимог свого батька. Захисту шукав у матері. І це призводило до нових непорозумінь. Герман Кафка не хотів, щоб хтось ставав між ним і жінкою. Батько з сином відділялися один від одного, так і не зрозумівши один одного.
Звідси і це почуття невдоволення собою, котре буде переслідувати Кафку усе життя. Безумовно тут відчувається вина батька, котрий будучи дорослою людиною, не зумів перебороти свої страждання і прирік своїх дітей до самознищення. Але доля вини лежить і на самому письменнику. Він знайшов винного в своїх бідах, а що робити з цим знанням, так і не зрозумів.
І виникає одне єдине питання - а якщо б Франц Кафка зумів перебороти свої страждання і зажив би життям щасливої людини в Празі, чи знали б ми його, як письменника?