Експресіонізм у творчості Кафки

   Письменник не змальовує дійсність, ми нічого не можемо сказати ні про країну, де відбуваються події, ні про її соціальний устрій. Кафку не цікавить ні «незвичайний характер в незвичайних обставинах», ні « типовий характер в типових обставинах». Кафка - модерніст. Його твори алогічні, ірраціональні, песимістичні.

   Експресіоні́зм - (від франц. expression - вираження, виразність), це художній метод, провідними емоціями якого є настрої жагу та відчаю, очікування катастрофи, коли людині загрожує знищення у кровопролитних війнах і під пресом капіталістичного виробництва. Літературно-мистецька стильова тенденціяавангардизму, що сформувалася в Німеччині на початку ХХ століття. Мав своїх прихильників в мистецтві Франції, Австрії, Польщі, німецькомовної Швейцарії.

   Основний творчий принцип експресіонізму - відображення загостреного суб'єктивного світобачення через гіпертрофоване авторське «Я», напругу його переживань та емоцій, бурхливу реакцію на дегуманізацію суспільства, знеособлення в ньому людини, на розпад духовності, засвідчений катаклізмами світового масштабу початку ХХ ст.

   Визначальні риси експресіонізму:

• зацікавленість глибинними психічними процесами;
• заперечення як позитивізму, так і раціоналізму;
• оновлення формально-стилістичних засобів, художньої образності та виразності, часом непоєднуваних між собою, як глибокий ліризм і всеохоплюючий пафос;
• суб'єктивізм і зацікавленість громадянською темою;
• бунт проти сталих академічних форм в образотворчому мистецтві при збереженні головних жанрів (портрет, батальний жанр, побутова картина, міфологічний чи релігійний образ,пейзаж, навіть натюрморт).

Риси експресіонізму у творі:

Світ - зло; життя - кошмар; «маленька людина» - нещасна комаха

Експресіонізм:

• світ - нагромадження людських страждань;
• поєднання символів і знаків життя;
• зображення внутрішнього стану Грегора - « маленької людини»;
• відчай, песимізм, безвихідь.

Гротеск- тип художньої образності, який ґрунтується на примхливому поєднанні фантастичного і реального, прекрасного і потворного, трагічного і комічного, життєподібного і карикатурного. Гротеск - вищий ступінь комічного. Особливо яскраво виявляються сатиричні форми гротеску. За допомогою гротеску митець створює специфічний «гротескний» світ, аномальний і дивний світ, в якому реальне та нереальне несподівано постають в органічній єдності.

Нерідко гротеск перетинається із сатирою, клоунадою(наприклад, у Джонатана Свіфта, Миколи Гоголя, Михайла Булгакова, Франца Кафки. В українській літературі він зустрічається у творі Нечуя-Левицького "Кайдашева сім'я" (марення Омелька Кайдаша) ).

Використання в розмові слова гротеск зазвичай означає дивний, фантастичний, ексцентричний або потворний.

«Перевтілення» (1912) - знаковий твір модерністської літератури