Творчість Кафки якнайкраще відображає страхітливу у своїй хворобливості атмосферу, яку створив навколо себе письменник. Романи та оповідання стали класикою, та все ж лишилися не до кінця зрозумілими. Певно, ключиком до такої незбагненності є особистість автора - якби він не виснажував себе стражданням і прожив просте щасливе життя заможного чеського єврея, то не постало б перед світом величезної загадки на ім'я Франц Кафка.
Життя його припало на той
період всесвітньої історії, який прийнято називати кризовим: то тут, то там
виникали локальні війни - як репетиція майбутньої світлової війни; світ лихоманило від передчуття вселенських потрясінь і бур, якими
стали численні соціальні вибухи і революції. Криза охопила усі галузі людського
буття, посилились занепад і зневіра.
В таких умовах йому довелось зростати й жити - всього лише 41
рік горіла зірка Кафки на небі, але залишила незабутній, ні на кого не схожий
слід, адже у літературному пантеоні XX ст., вочевидь, важко знайти особистість,
парадоксальнішу за Ф. Кафку.
Його вважають пророком XX століття, основоположником теми
абсурду в літературі, релігійним мислителем, твори якого слід розглядати в
категоріях святості, а не літератури.
Давно увійшли до лексикону інтелігенції вирази «кафкіанська
ситуація», «кафкіанський абсурд», «кафкіанськй кошмар».
Парадоксально, що у кафкіанських творах, які нерідко справляли
враження «незрозумілих», «чудних», навіть «хворобливих», впізнавали себе різні
покоління читачів. Хоча, якщо брати до уваги слова Д. Затонського, дослідника
творчості Ф. Кафки, що Кафка завжди писав «про себе і для себе», це здається
дивним.
Внесок Кафки важко переоцінити. Він - один із засновників
модерністської прози початку XX ст. - отримав цілу літеру К. : в усіх
енциклопедіях так його й називають - «містер «К» .
Що ж такого було сказано Францом Кафкою, що й сьогодні, у
XXI столітті, його творчість бентежить і примушує замислюватись читача? Спробуємо дати відповідь на це питання.